Жов 04

Карта об’єднання царств Дворіччя при Хаммурапі

Автор: , 04 Жов 2014 в 11:14

map01Шумер — історична область на півдні Месопотамії, названа за народом — шумерами, які мешкали в ній вже близко 5 тисячоліття до н.е.. Шумер відомий найдавнішою в історії писемністю, що датується не пізніш як 3500 до н.е. В Шумері існували міста-держави, кожне з яких мало храм особливого бога-покровителя. Найбільші з них: Еріду, Кіш, Лагаш, Урук, Ур і Ніппур. Із розвитком вони боролися за панування в регіоні, майже безперервно протягом тисячоліття воюючи між собою. Військові вожді окремих міст-держав почергово добивалися гегемонії над сусідніми містами. Найдавніші з відомих — правителі I-ї династії Кіша, І-ї династії Урука (28—27 ст. до н.е.), потім Ура, Лагаша тощо.

Аккад (Аккаде) — історічне місто і область північного Межиріччя, розташоване на лівому боці річки Євфрат, між Сіппаром та Кішем (в сучасному Іраку, приблизно 50 км на північний захід від центру Багдада). Точне розташування міста не відоме. Аккад досяг розквіту між 24 та 22 століттями до нашої ери, коли близько 2360 року став столицею величезної держави Саргона Древнього. Пізніше назва перейшла на усю північну частину Південного Межиріччя, на противагу південній частині Шумеру. Область Аккаду протягнулася від району на північ від Ніппура до Сіппара. Вавилонські царі іменували себе царями Шумеру та Аккаду при цьому малося на увазі не місто, а уся область.

Місто-держава — держава яка складається з одного міста та навколишньої території. Як правило, історично міста-держави були частинами більшої цивілізації: наприклад міста-держави стародавньої Греції, стародавнього Риму, Фінікії, міста-держави майя та ацтеків доколумбійської Мезоамерики, міста-держави Середньої Азії та доби італійського Відродження.

Гончарний круг — верстат для формовки посуду та керамічних виробів, що дозволяє використовувати інерцію обертання для створення форми виробів і підвищення продуктивності праці.

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством. Система клинопису була у використанні більше 35 століть, пройшла через кілька стадій еволюції, від 34-го століття до н.е. до 1 століття нашої ери. Він був повністю замінений алфавітним письмом в ході римської епохи і з початку I ст. н.е. у світі не використовується жодної клинописної системи.

Гільгамеш — шумерський цар, який за літописом правив приблизно у проміжку між 3000 та 2500 роками до н. е., десь за 400 років до того як була написана про нього поема. Гільгамеш був правителем, чиї діяння завоювали йому таку широку славу, що він став основним героєм шумерської міфології і легенд, перевірених фактів з його біографії досить мало.

Вавилон («баб-ілі» означає «брами Бога») — місто, столиця стародавньої Вавилонії, розташоване на плоскому березі в нижній течії ріки Євфрат.

Вавилонська вежа — одна з найграндіозніших споруд стародавнього Вавилону, символ сум’яття і безладу. Згадується у Книзі Буття, 11 вірш. За стародавньою біблійною легендою, понад чотири тисячі років тому усі люди мешкали у Месопотамії, тобто в басейні річок Тигру і Євфрату, і спілкувались однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже плодовита, то люди жили заможньо. Від цього вони дуже запишалися і вирішили побудувати вежу аж до самого неба. Для споруди монументальної будівлі люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-саман, для з’єднання цегли застосовувався замість вапна бітум (гірська смола). Вежа усе росла і росла вгору. Нарешті Бог розгнівався на нерозсудних і пихатих людей та покарав їх. Він змусив будівельників розмовляти на різних мовах. Зарозумілі творці вежі, не зрозумівши один одного, закинули будівництво та розійшлися у різні боки. Так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися усі мови, назвали Вавилоном.

Звід законів Хаммурапі (Кодекс Хаммурапі) — один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього Вавилону, створений близько 1780 року до н.е. за наказом вавилонського царя Хаммурапі. Закони Хаммурапі безпосередньо випливають із шумерської правової традиції і є одним з найважливіших джерел для вивчення права й соціально-економічного устрою Месопотамії того часу. У центрі уваги законів господарські, економічні й сімейні відносини. Обмежуються й регламентуються приватновласницькі відносини, затверджується державний контроль над господарським життям. Основна увага приділена опису покарань за різні правопорушення. Закони передбачають сувору систему покарань: практично будь-яка крадіжка карається смертною карою.